Our eleventh podast is from party noise makers, Prinzenallee
Named after the street where they lived and recorded, Prinzenallee are bleubird (vocals/noise) and Jayrope (music). Hopping and hooting and hollering and banging immediately began after meeting in Berlin in early 2008. This previously mentioned racket led to the two performing a last minute improv set at the kick-off party for the Goldmund Festival and due to its great success they were quickly asked to perform another improv set during the festival itself. The second improv set didn’t work out as nicely as the first so they decided to hurry home and write some songs.
File under: Sidetracked Hiphop, Rap, Noiserock, Electronic.
bleubird is a hungry-hungry rapper from Florida, USA who ate too many Dead kennedy’s and 2live crew records and made his name touring relentlessly and releasing albums on Endemik Music out of Montreal.
Jayrope is the child of two pipe organ players, which sentenced him to be audiotic ever after. Ever after, then, includes having been the main recording engineer for Atari Teenage Riot and releasing two albums on the DHR sublabel Geist Records under the name Rope. This project was born out of their mutual disdain for music they do not hear on the radio. They exist within their own West German Turkish ghetto Utopia and that is cooler than cool.

Навіть трохи дивно. Хіп-хоп Україною крокує вже понад десять років, і чимало з’явилося за цей час цікавих гуртів, а кілька стали справді зірковими – але подібна збірка з’являється вперше. Так, принаймні, кажуть її укладачі – і я схильний їм вірити, бо дійсно щось не пригадую подібних експериментів. Принаймні, серед офіційних видань. Хоча, з іншого боку, майже весь цей час така музика вважалася не-форматною – і тільки тепер, останні рік-два, вона стала більш-менш часто з’являтися в українських ефірах. Ну, краще вже пізно, ніж ніколи. Зрештою, як правильно зазначив Фагот з ТНМК, на Заході хіп-хоп вже давно став частиною поп-культури – а у нас він досі залишався музикою опору. Але вже не такого жорсткого, як колись – здається, саме перехід від соціальної загостреності до активної інтеграції в поп-культуру і зафіксовано цією компіляцією. Маю на увазі, що в представлених тут піснях є і боротьба, і лірика, і філософія спостереження, і просто відпочинок. А це означає, що збірка може бути цікавою не тільки прихильникам суто такої музики – щось нове і свіже тут знайдеться і для тих, хто зазвичай слухає інше.